Розділ 1
Розрив стосунків - це самозахист
Розриваючи стосунки, ти робиш внесок у власний захист і свободу. Метою розриву стосунків не є заподіяння шкоди, болю або смутку рідним. Приймаючи таке рішення, ти не завдаєш шкоди своїм родичам, натомість ти робиш щось важливе для себе. Втім, свободу таку отримати - це не з "гори скотитися". Вона завжди має зворотний бік - потворний і болісний, тому насамперед пам'ятай, що ти робиш це заради себе.
Потреба розірвати стосунки з рідними: батьками, братами / сестрами, дорослими дітьми або іншими родичами - має спільні причини. Іронія долі в тому, що ці причини майже не відрізняються від тих, через які б ти розірвав стосунки з токсичним другом, коханою людиною або колегою. Нижче наведено кілька поширених причин, через які ти, ймовірно, або вже розірвав стосунки з токсичними рідними, або маєш намір це зробити:
- емоційне насильство й маніпуляції (перекручування подій, тиск, обман, наклеп, домисл, навішування ярликів, відволікання, звинувачення, присоромлення, різкий осуд, дорікання, драматизація, бомбардування любов'ю, перебільшення, шпигування, вторгнення в особисте життя, контроль або надмірна сварливість);
- фінансове насильство;
- фізичне насильство;
- сексуальне насильство;
- залежність і зневага;
- різні або суперечливі цінності;
- слабкі кордони;
- брак взаємоповаги;
- брак відданості й чесності;
- колективне цькування - одна людина піддається різкому осуду з боку всієї сім'ї;
- розпускання пліток.
Маю надію, що, ознайомившись із загальними причинами, через які багато хто вирішує розірвати стосунки із своїми родичами, ти відчув певне полегшення. Це і є причини розриву стосунків. Вони дають змогу тобі зрозуміти, що ти не самотній. На щастя, причини значно легше зрозуміти, ніж способи, оскільки способи вимагають дій, що в таких емоційно напружених ситуаціях завжди викликає страх і тривогу.
Нижче наведено корисні рекомендації, як повідомити рідним про те, що ти більше не підтримуватимеш із ними зв'язок, встановивши безконтактні кордони:
- Поговорити (наперед знаючи, що розмова не дасть позитивний результат).
- Написати лист з обґрунтуванням власного рішення.
- Припинити спілкування без пояснення причин.
- Розірвати стосунки. Заблокувати. Стерти. Видалити.
Інсайт
:
Немає ідеального способу розірвати стосунки. Важливо те, що ти розриваєш їх через безвихідь.
Хвилинка на роздуми:
Подумай, який реальний, але не обов'язково безконфліктний спосіб розірвати стосунки буде для тебе найменш болісним і найбільш простим. Запиши, як плануєш дбати про себе? Від чого конкретно ти захищаєшся? Які моделі поведінки будуть витіснені з твого життя? Фактично запиши, які переваги отримаєш від розриву стосунків. Опановуючи описаний у книзі процес очищення від негативного впливу сім'ї на твоє життя, не забувай відповіді на ці запитання.
Основні риси характеру токсичних людей
Щоб краще зрозуміти токсичних рідних, варто проаналізувати основні риси характеру, які вказують на токсичність людини. Мені більше до вподоби слово "токсичний", ніж ті ярлики або діагнози, які наведені в Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів (DSM-5). Термін "токсичний" пропонує просту характеристику індивідуума, який демонструє кілька рис характеру, що належать до різних розладів особистості кластера B, описаного в DSM-5. Визначивши основні риси твоїх токсичних родичів, ти отримаєш краще розуміння того, з ким і з чим маєш справу. Ці риси вказують на те, що вони є токсичними за діагнозом, а не через твої уявлення або підвищену чутливість, у чому хотіли б переконати тебе рідні. Кожній людині, ймовірно, властиві кілька з таких рис:
- Відчуття дискомфорту, якщо людина не перебуває у центрі уваги.
- Швидка зміна емоцій.
- Надмірна драматичність.
- Надмірна стурбованість власним зовнішнім виглядом.
- Постійний пошук впевненості або схвалення.
- Надмірна чутливість до критики або несхвалення.
- Низька терпимість до розчарування.
- Прийняття необдуманих рішень.
- Труднощі в збереженні стосунків, які часто є фальшивими або поверховими.
- Погрози або спроби самогубства для привертання до себе уваги.
- Перебільшення досягнень і здібностей.
- Віра в те, що кращий від інших.
- Зверхність.
- Очікування особливих привілеїв і беззаперечної відповідності очікуванням.
- Використання інших у власних інтересах.
- Заздрість і приниження інших.
- Зарозуміла й пихата поведінка.
- Вимога особливого ставлення до себе.
- Труднощі з контролем над емоціями й поведінкою.
- Нездатність впоратися зі стресом, адаптуватися до змін (чи те й інше).
- Саркастичний і "колючий" характер.
- Ухиляння від дорослих обов'язків, пасивна й безпорадна поведінка.
- Великий страх бути покинутим.
- Песимістичний або негативний погляд на життя.
- Перебування наодинці є нестерпним.
- Байдужість до добра і зла.
- Постійна брехня або обман із метою використання інших.
- Безсердечне, цинічне і зневажливе ставлення до інших.
- Використання чарівності або дотепності заради особистої вигоди або задоволення.
- Надмірна самовпевненість.
- Періодичні проблеми із законом, а саме злочинна поведінка.
- Часте порушення прав інших через залякування і шахрайство.
- Брак співчуття до інших або докорів сумління після заподіяння іншим шкоди.
- Нездатність усвідомлювати негативні наслідки власної поведінки або робити висновки з них.
Маю надію, що ознайомлення зі списком підтвердить правильність рішення розірвати стосунки або, можливо, підсилить сміливість таке рішення прийняти. Цей список підтверджує, що насильство й маніпуляції, з якими ти зіткнувся, є реальними.
Недосконалі або токсичні рідні
Токсичні риси характеру або негативну поведінку періодично проявляє кожен із нас, адже ніхто не досконалий. У цьому розділі я зосереджуся саме на батьках, але отримані знання ти можеш застосувати й до інших токсичних рідних. Усі батьки ненавмисно шкодять власним дітям. Життя складне і навіть найбільш достойні батьки не завжди можуть забезпечити емоційну підтримку власним дітям. Якщо у тебе є діти, напевно, ти маєш власні ситуації, пов'язані з вихованням дітей, про які ти глибоко жалкуєш. Хоча такі звичайні помилки у вихованні дітей не роблять тебе токсичним.
Такі незначні випадки є прийнятними й нормальними. Різниця в тому, що, як здоровий батько / матір, ти почуваєшся жахливо, коли завдаєш болю власним дітям. Притаманне тобі почуття провини й каяття мотивує тебе усунути заподіяну шкоду. Ти не виправдовуєш власне почуття сорому, перекладаючи провину на своїх дітей.
Однак токсичні батьки саме так і чинять. Їхньому вразливому самолюбству легше звинувачувати у власних негараздах інших. Вони змушують твою невинну свідомість вірити в те, що якби ти був кращою дитиною та / або менше вимагав, вони були б кращими батьками. Тобі, дитині, важко навіть уявити, що батьки можуть помилятися. Діти несвідомо вбирають у себе й ототожнюють себе із соромом, який несправедливо на них звалюють за дії й ситуації, причиною яких вони не були. Хоча щоразу, коли тебе присоромлюють, ти, дитина, починаєш вірити в те, що ти "поганий".
З часом я, та й багато інших уцілілих від насильства, приймаємо сувору реальність, яка полягає в тому, що наші рідні насправді ніколи не любили й не люблять нас. Вони не любили й не люблять нас не через те, що ми були поганими дітьми, братами / сестрами або двоюрідними братами / сестрами, а через те, що ніколи не цінували любов як таку. Єдине, що цінують твої токсичні рідні,- це влада.
У моєму випадку моя матір любила мене нещиро. Я завжди відчувала, що її любов до мене вимушена. Вона любила мене, тому що я була її обов'язком. Я знаю, що це правда, адже завжди відчувала на собі її зневагу й бачила її несхоже ставлення до інших членів сім'ї. Я, безумовно, відчувала періодичні прояви її доброти й уваги (необхідність для ефективної маніпуляції), які змушували мене вірити в те, що вона мене любить, але глибоко в серці я завжди знала правду. Її нелюбов я бачила у виразі її обличчя, мові її тіла й тоні її голосу. Твої інстинкти підказують тобі, коли хтось щиро тебе любить, моя ж матір не викликала в мене таких почуттів.
Хвилинка на роздуми:
Спробуй пригадати, чи відчував ти колись, що тебе по-справжньому люблять рідні. Проаналізуй власні почуття й переживання в моменти усвідомлення, що твоя сім'я тебе не любить.
Я переконана, відчуваючи всім серцем, що любові, яку твоя сім'я мала б тобі дати, не було й немає, ти маєш зробити вибір, який допоможе тобі захиститися від насильства з їхнього боку.
Інсайт:
Коли ми розриваємо стосунки, ми змінюємося, зцілюємося і стаємо здоровішими, наші ж токсичні рідні - ні.
Що є найважчим? Страшно ухвалювати рішення, якщо немає досвіду інших людей, яким довелося пройти через таке. Немає ні прикладу, ні процедури, якої можна було б дотримуватися, ні позитивних чи негативних результатів, з якими можна було б ознайомитися. Тому, перш ніж ухвалювати будь-які доленосні рішення, надзвичайно корисно дізнатися, скільком людям довелося пройти через таке. У такому випадку можемо звернутися до статистики.
Як часто руйнуються сімейні стосунки?
Багато людей мають настільки деструктивних рідних, що здорового способу миритися з психологічним насильством, яке їм доводиться терпіти задля збереження стосунків, просто не існує. Згідно з дослідженням, проведеним у 2015 році в США, понад 40 % людей дистанціювалися від сім'ї в певний момент свого життя. Хоча дистанціювання здебільшого стосується розширених сімей, зустрічається у нуклеарних так само. Повідомляється також, що наразі 10 % матерів дистанційовані принаймні від однієї дорослої дитини.[1]
Шахіда Арабі, авторка книги "Зцілення дорослих дітей від нарцисизму" (Healing Adult Children of Narcissistics), провела дослідження, в якому взяли участь 700 учасників. Вони повідомили, що мають:
- нарцистичну матір - 36 %;
- нарцистичного батька - 22 %;
- токсичних батька і матір - 14 %;
- батька / матір, яким властивий дефіцит співчуття, - 86 %;
- батька / матір, яким властивий егоцентризм, - 84 %;
- батька / матір із завищеним почуттям власної гідності - 76 %;
- батька / матір, яким властива надмірна лють у відповідь на критику або незначні зауваження, - 74 %.[2]
Понад 800 осіб узяли участь у дослідженні, проведеному в межах спільного проєкту Центру сімейних досліджень Кембриджського університету (Велика Британія) і благодійної організації Stand Alone, під назвою "Приховані голоси: дистанціювання від сім'ї в дорослому віці" (Hidden Voices: Family Estrangement in Adulthood). Серед учасників були батьки, які дистанціювалися від своїх дітей, і діти, які дистанціювалися від своїх батьків, завдяки чому вдалося пролити світло на проблему дистанціювання поколінь із двома різними точками зору. У результаті дослідження було виявлено:
- понад 50 % дорослих дітей, які дистанціювалися від одного зі своїх батьків, стверджують, що саме вони розірвали стосунки;
- лише 5-6 % батьків стверджують, що саме вони розірвали стосунки зі своєю дитиною;
- 79 % дорослих дітей, які дистанціювалися від своїх батьків, не вбачають можливості підтримувати повноцінні стосунки зі своєю матір'ю;
- 71 % дорослих дітей, які дистанціювалися від своїх батьків, стверджують, що вже ніколи не зможуть підтримувати повноцінні стосунки зі своїм батьком.[3]
На запитання про те, чого б вони хотіли від своїх батьків, дорослі діти відповіли, що хотіли би ближчих, позитивніших та ніжніших стосунків. Також вони хотіли б, аби їхні матері були менш прискіпливими й осудливими, а також, завдаючи їм болю, визнавали це. Ті самі дорослі діти хотіли б, щоби їхні батьки більше цікавилися їхнім життям, а також захищали від інших членів сім'ї, враховуючи чоловіків / дружин або партнерів.[4]
Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.
