Розділ перший. Анатомія. Не існує двох однакових
Мастурбуючи, Олівія полюбляє дивитися на себе в дзеркало.
Як і багато жінок, вона мастурбує, лежачи на спині й стимулюючи свій клітор руками. На відміну від багатьох жінок, Олівія піднімається на лікті навпроти свого дзеркала в людський зріст і дивиться, як її пальці рухаються у складках вульви.
"Я почала це робити ще підлітком, - розповіла вона мені. - Побачила порно в інтернеті, і мені стало цікаво, яка я на вигляд там, тож я взяла дзеркало й розсунула статеві губи, щоб подивитися на клітор. І що я можу сказати? Це було приємно, тож я почала мастурбувати".
Це не єдиний спосіб, яким вона мастурбує. Олівія також відчуває насолоду від "пульсування" струменя її душу, у неї є невеличка колекція вібраторів, і вона витратила кілька місяців, щоб навчитись отримувати "дихальні" оргазми зовсім без доторків до свого тіла.
Це те, що жінки розповідають вам, якщо ви секс-педагог.
Олівія також сказала мені, що, розглядаючи свою вульву, дійшла висновку, що її сексуальність більше схожа на чоловічу, бо її клітор порівняно великий, "розміром із невелику морквину", що, на її думку, робить її більш маскулінною. Очевидно, він більший, бо в неї більше тестостерону, і тому, зі свого боку напевне, вона така палка жінка.
Я сказала їй:
- Насправді немає доказів зв'язку між гормональним рівнем дорослої жінки й формою чи розміром її геніталій і сексуальним бажанням або реакцією.
- Ви впевнені? - перепитала Олівія.
- Ну, бажання деяких жінок залежить від рівня тестостерону, - відповіла я, поміркувавши. - Це означає, що їм необхідний певний дуже низький мінімум Т, але це не те саме, що "високий рівень тестостерону". І від відстані між клітором і уретрою залежить здатність жінки досягти оргазму під час статевого акту, але це вже зовсім інша розмова1. Я із задоволенням поглянула б на результати досліджень безпосередньо цього питання, але наявні докази свідчать, що відмінності у формі, розмірі та кольорі жіночих геніталій ніяк не визначають рівень сексуальної зацікавленості жінки.
- О! - промовила вона. І цей єдиний звук сказав мені: "Емілі, ти пропустила головне".
Олівія закінчує психологічний факультет, вона моя колишня студентка, зацікавлена проблемами жіночого репродуктивного здоров'я. Зараз вона займається власним дослідженням. Саме так ми розпочали цю розмову, тож я була в захваті від можливості поговорити про науку. Але з цього тихого "О!" я зрозуміла, що для Олівії це не питання науки.
Це її боротьба зі сприйняттям свого тіла й сексуальності такими, якими вони є, коли стільки всього в її культурі намагалося переконати її, що з нею щось не так.
Тож я сказала:
- Ви знаєте, ваш клітор абсолютно нормальний. Геніталії всіх людей утворено з тих самих частин, лише зорганізованих трохи по-різному. Відмінності не обов'язково щось означають, вони просто варіанти краси і здоров'я. Насправді, - продовжила я, - це може бути найважливіша річ, яку ви колись дізнавалися про людську сексуальність.
- Справді? - запитала Олівія. - Чому?
Цей розділ і є відповіддю на її запитання.
Середньовічні анатоми називали зовнішні статеві органи жінок pudendum, словом, утвореним від латинського pudere, що означає "присоромлювати". Наші геніталії охрестили так через "сором, який відчувають жінки, коли доводиться їх показувати"2.
Зачекайте... Що?
Пояснювалося це так: жіночі геніталії розташовано між ногами, неначе вони прагнуть заховатися, тоді як чоловічі виставлено вперед, на загальний огляд. А чому чоловічі й жіночі геніталії в цьому відрізняються? Якщо ви середньовічний анатом, що дотримується моралі сексуальної цноти, то причина - сором.
Зараз, якщо ми виснуємо, що сором не є причиною розташування жіночих геніталій знизу (а я дуже сподіваюся, всім зрозуміло, що сором тут ні до чого), чому ж тоді чоловічі геніталії спереду, а жіночі внизу з погляду біології? Відповідь - насправді жіночі геніталії не внизу! Клітор, еквівалент пеніса у жінок, розташований попереду, в тому ж місці, що й пеніс. Клітор не такий помітний, як пеніс, бо він менший, але менший не через сором, а через те що жінкам не потрібно передавати ДНК зі своїх тіл у чиїсь інші. А жіночий еквівалент мошонки, зовнішні статеві губи, розташований у тому ж місці, що й мошонка, але через те що жіночі гонади (яєчники) всередині, а не ззовні, як яєчка, статеві губи не займають багато місця на тілі, тож вони й менш помітні. Іще раз, яєчники всередині не через сором, а тому, що саме ми вагітніємо.
Коротше кажучи, жіночі геніталії здаються "захованими", лише якщо дивитися на них крізь призму культурних упереджень, а не біології.
У цій книжці ми знову й знову спостерігатимемо: культура бере випадкові біологічні риси й намагається надати їм Значення з великої літери "З". Ми метафоризуємо геніталії, вбачаючи в них щось, на що вони схожі, а не те, чим вони є насправді, накладаємо на них культурне Значення, як Олівія наклала значення маскулінності на свій великий клітор, щоб виснувати, що її анатомія має якийсь вплив на її "чоловічу" сексуальність.
Коли ви можете побачити своє тіло тим, чим воно є, а не тим, що, як проголошує культура, воно Значить, тоді ви відчуєте, наскільки легше вам із ним жити й любити свої геніталії, як і решту своєї сексуальності, такими, якими вони є.
Тож у цьому розділі, знявши культурні окуляри, ми розглянемо ваші геніталії крізь призму біології. По-перше, я доведу вам, що чоловічі й жіночі геніталії складаються з тих самих частин, лише по-різному зорганізованих. Я вкажу на те, що там, де біологія говорить одне, культура говорить інше, і саме ви можете вирішити, що має для вас сенс. Я проілюструю, як ідея однакових частин, по-різному зорганізованих, виходить далеко за межі анатомії, до кожного аспекту людської сексуальної реакції, і доведу, що це, ймовірно, найважливіша річ, яку ви будь-коли дізнавалися про свою сексуальність.
І наприкінці я запропоную нову основну метафору замість тих дурних, упереджених і безглуздих, які культура намагається нав'язати жіночим тілам. У цьому розділі моя мета - ознайомити вас із альтернативним розумінням вашого тіла й вашої сексуальності, щоб ви могли взаємодіяти зі своїм тілом на його умовах, а не на умовах, які хтось обрав для вас.
Уявіть два запліднені яйця, які щойно імплантувалися в матці. Одне - ХХ - генетично жіноче, а друге - XY - генетично чоловіче. Різнояйцеві двійнята, брат і сестра. Обличчя, пальці й ноги - брат і сестра розвинуть ті самі частини тіла, але ці частини буде зорганізовано по-різному, щоб дати їм індивідуальні тіла, які миттєво розрізнятимуть їх, коли діти виростуть. І так само як їхні обличчя матимуть два ока, один ніс і один рот - і все це розташовуватиметься в більш-менш тих самих місцях, - їхні геніталії теж матимуть базові елементи, влаштовані загалом однаково. Але, на відміну від їхніх облич, пальців і ніг, їхні геніталії ще до народження розвинуться в такі форми, що їхні батьки автоматично оголосять їх "хлопчиком" чи "дівчинкою".
Ось як це відбувається. Приблизно через шість тижнів після того, як запліднене яйце імплантується в матці, відбувається промивка маскулінними гормонами.
Ті самі частини по-різному зорганізовано. До шостого тижня вагітності геніталії всіх тіл однакові, а тоді універсальна генітальна заготовка починає набувати чи то жіночої, чи то чоловічої форми.
Чоловічий ембріон реагує на це, розвиваючи свою "заготовку" універсальної геніталії в чоловічу форму пеніса, яєчок і мошонки. Жіночий ембріон зовсім не відповідає на гормональний потік і замість цього розвиває свою "заготовку" універсальної геніталії - жіночу форму клітора, яєчників і статевих губ.
Ласкаво прошу в дивовижний світ біологічної гомології!
Гомологи - це органи, що мають однакове біологічне походження, хоча можуть виконувати різні функції. Кожна частина зовнішніх геніталій має гомолога в геніталіях протилежної статі. Дві з них я уже згадувала: і жінки, й чоловіки мають заокруглений дуже чутливий багатокамерний орган, до якого під час сексуального збудження приливає кров. У жіночих тілах це клітор, у чоловічих - пеніс. І чоловіки, й жінки мають орган, який є м'яким, еластичним і заростає лобковим волоссям після статевого дозрівання. У жіночих тілах це зовнішні статеві губи (великі статеві губи), у чоловічих тілах - мошонка. Ці частини не лише зовні схожі, вони розвинулися з тієї самої тканини плоду. Якщо ви придивитеся до мошонки, то помітите лінію, яка проходить у центрі, - шов мошонки. Це те місце, де мошонка перетворилася б на статеві губи, якби хімія чи хромосоми були трішечки іншими.
Гомологія також пояснює, чому і брат, і сестра матимуть соски'. Соски' в самок життєво важливі майже для всіх видів ссавців, включно з людьми (хоч є чимало давніх ссавців, таких як качкодзьоб, які не мають сосків і виділяють молоко зі своєї черевної порожнини). Тож еволюція створила соски' на самому початку розвитку плоду. Потрібно менше енергії, щоб просто залишити їх там, де вони є, аніж для того, щоб якимось чином їх позбутися, а еволюція дуже ледача, тож і самці, й самки мають соски'. Однакове біологічне коріння - різні функції.
Клітор, тільки клітор і нічого, крім клітора
Клітор і пеніс - зовнішні генітальні органи, густо вкриті нервовими закінченнями. Зовнішня частина клітора, головка, розташовується просто зверху над геніталіями, на деякій відстані від вагіни, ви помітите. (Цей факт матиме вирішальне значення, коли я говоритиму про оргазм у восьмому розділі.) Клітор - це...
Хокі-покі * - ось про що йдеться.
Дві вертушки й мікрофон - це про те, де він.
Картка Visa - він скрізь, де ви захочете.
Це ваша Велика центральна станція еротичних відчуттів. У середньому клітор становить лише одну восьму розміру пеніса, але вдвічі переважає його за кількістю нервових закінчень. Клітор може варіювати в розмірах від майже непомітної горошини до невеликого корнішона чи являти собою щось між цими двома крайнощами, і це все нормально і прекрасно.
На відміну від пеніса, єдиним завданням клітора є відчуття. Пеніс виконує чотири функції: відчуття, проникнення, еякуляція й сечовипускання.
Два різних способи функціонування, одне біологічне походження.
Зовнішня частина клітора, головка, - це лише вершина клітора, так само як головка пеніса, герметизований ковпачок на кінці його стовбура, - теж лише його вершина. Стовбур пеніса багатьом знайомий. Він складається з трьох відділень - пари порожнистих тіл (corpora cavernosa) та губчастого тіла (corpus spongiosum), через яке протікає сеча. Усі ці три відділи заходять глибоко в тіло. Corpus spongiosum закінчується в корені статевого члена, глибоко всередині тазу. Corpora cavernosa відходять один від одного й торкаються тазової кістки.
Культурне розуміння клітора зводиться до того, що це "маленька горошина зверху вульви". Але біологічне розуміння клітора - "протяжна внутрішня анатомічна структура з головкою, що розташована над вульвою". Як і пеніс, клітор складається з трьох відділів: пари ніжок (crura), які є гомологічними до corpora cavernosa, і кліторальної цибулини, гомологічної до corpus spongiosum, включно з коренем пеніса. Порожнина - це вхід до вагіни; кліторальні цибулини простягаються глибоко від головки клітора у тканину вульви, потім розходяться, щоб обійти сечівник і піхву. Правильно, клітор простягається аж до отвору піхви.
Анатомія клітора. Культурне значення клітора часто зводиться до зовнішньої частини - головки. Біологічне ж охоплює велику кількість внутрішніх печеристих тканин, що простягаються до отвору піхви.
Анатомія пеніса. Так само як і в клітора, культурне значення пеніса обмежено зовнішньою частиною цього органу - головкою і стовбуром. І так само як клітор, пеніс має внутрішню печеристу тканину. Ті самі частини зорганізовано по-різному.
Капюшон клітора вкриває його головку, так само як його гомолог, крайня плоть, вкриває головку пеніса. А чоловіча вуздечка - "точка Y" біля головки, де крайня плоть приєднується до стовбура, - це гомологія жіночого fourchette ("виделка" французькою), викривлення тканини в нижньому кутку піхви. Це дуже чутливе й недооцінене джерело справжньої насолоди і в чоловіків, і в жінок.
Погляньте на свій клітор
Якщо ви ніколи безпосередньо не розглядали свій клітор, зараз саме час. (Навіть якщо в минулому ви мали з ним гарні стосунки, використайте цю можливість для поновлення знайомства.) Ви можете знайти його візуально чи на дотик. Після того як прочитаєте наступні кілька абзаців, покладіть книжку і спробуйте якийсь із цих способів.
Щоб знайти клітор візуально, візьміть дзеркало, розсуньте свої статеві губи (м'які, порослі волоссям стулки вашої вульви) і просто подивіться на нього. Ви побачите потовщення над вульвою.
Або ви можете знайти його за допомогою пальців. Почніть із кінчика середнього пальця, просуньте його в отвір своїх статевих губ. М'яко натисніть, проведіть пальцем уперед-назад і повільно просуньте кінчик пальця між ваших статевих губ, доки не відчуєте маленький, схожий на гумовий, вузлик під шкірою. Другою рукою також можна натягувати шкіру вгору, на лобок. Варто зволожити палець слиною, лубрикантом, гіпоалергенним кремом для рук чи навіть невеликою кількістю кокосової олії.
У мене є вагома причина просити вас поглянути на свій клітор.
Одного вечора після занять до мене підійшла студентка й розповіла, що вона говорила з мамою по скайпу про предмети того семестру і принагідно обмовилася про мій курс "Жіноча сексуальність". Студентка зазначила, що серед слайдів моєї лекції разом із діаграмами та ілюстраціями є зображення жіночої вульви. І мама сказала їй дещо неймовірне. Вона зізналася: "Я не знаю, де розташований клітор".
Мамі було п'ятдесят чотири.
Тож студентка відіслала мамі слайди з моєї лекції.
Ця історія стала причиною того, чому перший розділ моєї книжки присвячено анатомії. Саме через це я хочу надрукувати зображення вульви на футболках, стрілочкою вказати на клітор і підписати: "ОСЬ ВОНО, ТУТЕЧКИ". Саме тому мені хочеться роздавати на вулицях листівки з інструкціями, як знайти ваші клітори й візуально, й на дотик. Мені хочеться зробити анімований фільм про те, як жінка знаходить свій клітор, і викинути його в інтернет. Я хочу встановити білборд на Таймз-сквер. Я хочу, щоб усі знали.
Але ба більше, я хочу, щоб кожнісінька жінка, яка читає це, зупинилася просто зараз і подивилася на свій клітор. Знати, де клітор, - сила, але знати, де ваш клітор... це суперсила. Візьміть дзеркало й подивіться на свій клітор на вшанування тієї студентки та її хороброї, неймовірної мами.
Коли, починаючи працювати секс-педагогом, я вперше глянула на свій клітор, я плакала. Мені було вісімнадцять, у мене були невдалі стосунки, я шукала відповідей. І моя інструкторка сказала: "Коли сьогодні ввечері прийдеш додому, візьми дзеркало і знайди свій клітор".
Так я і зробила. І заплакала, бо не побачила в ньому нічого огидного чи дивного, це була просто... частина мого тіла. Вона належала мені.
Ця мить розпочала період відкриттів і підтверджень того, що найкращим джерелом знань про мою сексуальність є моє тіло.
Тож подивіться на свій клітор.
І оскільки ви вже почали, подивіться також на решту вашої вульви.
Я люблю, коли на мої заняття приходять незвичайні студенти - ті, які не входять до вікової категорії "від вісімнадцяти до двадцяти двох", - а Меррітт була настільки незвичайною студенткою, наскільки це можливо: лесбіянка напередодні клімаксу, авторка гейської еротики, вона мала доньку-підлітку, що виховувала зі своєю партнеркою, стосунки з якою тривали майже двадцять років. Коли я вперше її зустріла, то була достатньо непоінформованою, щоб здивуватися, дізнавшись, що її корейські батьки - фундаментальні християни й Меррітт зростала в квінтесенції соціальних консервативних цінностей. Що робило її позиціонування себе як лесбіянки, її творчість і присутність у моєму класі ще більш показовими.
У свої сорок два Меррітт ніколи не дивилася на свій клітор. Таке навіть не спадало їй на думку, доки на першій лекції я не запропонувала це зробити (як пропоную завжди). Тож після заняття вона підійшла до мене і сказала: "Чи це справді гарна ідея - пропонувати цим дітям дивитися на їхні тіла? А раптом вони просто... закриються?"
"Це справді важливе питання, - відповіла я. - Ніхто ще не розповідав мені про таке, але це не вимога, тож, можливо, ті, хто відчуває таку небезпеку, навіть не пробували це зробити. Однак усе-таки я рекомендую поглянути на свій клітор, особливо тим студентам, які планують продовжувати займатися суспільним здоров'ям чи медициною, але це залежить від людини - хоче чи не хоче вона це робити".
Меррітт цього не зробила.
Замість цього вона попросила подивитися свою партнерку Керол, що в якомусь сенсі було навіть сміливіше, ніж подивитися самій, а вона подивилася на клітор своєї партнерки. І вони поговорили про те, що побачили, і про те, що вони ніколи раніше навмисно не знаходили часу подивитися на сексуальні частини тіл одна одної й поговорити про них. І Меррітт дізналася дещо важливе. Про це вона розповіла мені наступного тижня.
"Керол сказала, що дивилася на свою вульву! У 80-ті вона належала до угруповання, яке займалося підвищенням феміністичної свідомості, і вони збиралися всі разом у коло з дзеркалами в руках".
"Оце так!" - вигукнула я. Я й справді була здивована.
Вона простягнула руки долонями догори, зважуючи свої почуття. "Не знаю, чому такі речі мені настільки важче зробити, ніж їй. Коли справа доходить до сексу, здається, я вишу на краю прірви, розмахуючи руками".
Роздвоєність, яку відчувала Меррітт, абсолютно нормальна для будь-кого, чия родина вчила, що секс у житті має залишатися в чітко визначеному місці й нікуди звідти не потикатися. Але для Меррітт це було пов'язано ще й з іншими причинами, що мають стосунок до того, як улаштовано її мозок. Я розповім про це у другому розділі.
Великі й малі статеві губи
Жіночі внутрішні статеві губи (labia minora, чи малі губи) можуть не бути "внутрішніми", а випинатися за межі великих статевих губ, або вони можуть втягуватися, ховаючись усередині вульви, доки ви не вирішите поглянути на них. А ще внутрішні статеві губи можуть бути однорідно забарвлені або змінюватись у кольорі, темніючи до верхівок. І все це нормально, і здорово, й гарно. Довгі, короткі, рожеві, бежеві, коричневі - всі нормальні.
Зовнішні статеві губи в усіх людей також різні. Деякі густо вкриті волоссям, яке доходить до стегон і ануса, тимчасом як на інших волосся дуже мало. Деякі статеві губи досить опуклі, а деякі майже не виступають із тіла. Деякі такого ж кольору, як і шкіра навколо, а деякі темніші або світліші. Усі нормальні, усі гарні.
Так само як і з клітором, культурне уявлення про статеві губи не відповідає біологічній реальності. Вульви в комп'ютеризованому порно іноді редагуються цифровим способом, щоб відповідати специфічному стандартові "втягнутих" статевих губ однорідного кольору й видаватися "менш деталізованими"3. Це означає, що культурну репрезентацію вульв обмежено досить вузьким діапазоном. У реальності існує величезна кількість варіацій геніталій, і немає жодних медичних причин порівнювати себе з якимось варіантом. Але така обмежена репрезентація жіночих тіл може насправді змінити сприйняття жінками того, яка на вигляд "нормальна" вульва4.
Тож якщо ви вирішите подивитися на чиюсь іще вульву (що я, до речі, дуже рекомендую, але лише з їхньої добровільної згоди), ви помітите, що вони дуже відрізняються одна від одної. Небагато ви зустрінете акуратно втягнутих вульв, які бачили в "Плейбої".
Якщо ви не відчуваєте болю (а якщо відчуваєте, то сходіть до свого лікаря!), ваші геніталії ідеальні саме в тому вигляді, який вони мають.
Дівоча пліва
Ви можете мати чи не мати дівочу пліву - тонку мембрану вздовж нижнього краю вагінального отвору. Але маєте ви її чи ні, я гарантую, що практично все, що ви знаєте про неї, брехня5.
Найближче до правди те, що під час статевого акту дівоча пліва може спричиняти біль, якщо її попередньо не розтягувати, - це одна з численних причин болю при проникненні, але не найпоширеніша (найпоширеніша - брак змащування).
Але дівоча пліва не рветься й не залишається порваною назавжди, немов якась печатка свіжості. Якщо дівоча пліва рветься або пошкоджується, вона заживає. І розмір її не змінюється від того, чи відбулося проникнення у вагіну6. Також зазвичай вона не кровоточить. Кров під час першого проникнення найчастіше спричиняється загальними виділеннями вагіни від браку змащення, а не пошкодженням дівочої пліви.
Єдине, що змінюється, коли жінка починає регулярно розтягувати дівочу пліву, то це те, що вона стає гнучкішою.
А коли змінюється гормональний фон із закінченням періоду статевого дозрівання (орієнтовно у двадцять п'ять років), дівоча пліва може атрофуватись і стати менш помітною, якщо вона взагалі колись була такою.
Дівоча пліва - ще один приклад різноманітності жіночих геніталій. Деякі жінки народжуються без дівочої пліви. Деякі мають зарощену пліву (тонку, але суцільну мембрану, що закриває увесь вагінальний отвір) чи мікроперфоровану (багато маленьких отворів у суцільній мембрані). У деяких є септатна пліва, яка схожа на шматок шкіри, що розтягується вздовж вагіни. Деякі пліви жінок міцні, а деякі - слабкі. Деякі зникають із початком статевого дозрівання, а деякі тримаються до менопаузи.
Пліви відрізняються, бо, як пояснює наука, пліви не відбирались еволюцією. У них немає репродуктивних функцій. Це побічний продукт, маленький бонус, залишений поза увагою руйнівною силою процесу відбору, на кшталт сосків у чоловіків. Це гомолог сім'яного фолікула, гребінця на стінці чоловічої уретри в тому місці, де вона проходить через простату і приєднується до сім'яних протоків.
Дівоча пліва - гарний зразок того, як люди метафоризують анатомію. Ось вам орган, який не має біологічної функції, і західна культура з давніх-давен виробила про нього потужний міф. Міф, який не має нічого спільного з біологією і який потрібен лише для контролю жінок. Культура побачила "бар'єр" на отворі вагіни й вирішила, що це знак "незайманості" (біологічно безглузде поняття). Таку дивну ідею могли вигадати лише в суспільстві, де жінки сприймаються як майно в буквальному сенсі, а їхні вагіни - як найцінніший актив, "клуб для обраних".
Навіть незважаючи на те, що дівоча пліва не відіграє жодної фізіологічної чи біологічної ролі, багато культур створили навколо неї настільки могутні міфи, що існує навіть хірургічне втручання, здатне "поновити" дівочу пліву, немов у цьому є медична необхідність. (А де ж це операції з удосконалення чоловічих сосків?)
У певному сенсі дівоча пліва все-таки впливає на жіноче здоров'я: деяких жінок били чи навіть убивали за те, що вони не мали пліви. Деяким жінкам говорили, що їх "не могли зґвалтувати", бо дівочу пліву не порушено. Для цих жінок дівоча пліва справді мала вплив на їхнє фізичне самопочуття, але не через анатомію, а через те, що культура вигадала про анатомію.
Слово про слова
І ще одна заувага про геніталії. Назва зовнішніх жіночих геніталій - "вульва". "Вагіною" називається внутрішній репродуктивний канал, що веде до матки. Люди часто використовують слово "вагіна", маючи на увазі вульву, але тепер ви знаєте, як правильно. А якщо ви стоїте оголена навпроти дзеркала й бачите класичний трикутник, це ваш лобок, або mons pubis (лат.).
Зрозуміли?
Вагіна = репродуктивний канал.
Вульва = зовнішні геніталії.
Лобок = область над лобковою кісткою, де росте волосся.
Я не пропоную вам виправляти людей, що вживають неправильні слова, чи пікетувати "Монологи вагіни" з плакатами "Насправді це монологи вульви", але тепер ви знаєте слова, які саме ви маєте використовувати. Ви ж не називаєте своє обличчя або чоло горлом, правильно? Тож не називайте й вульву чи лобок вагіною. Зробімо світ зручнішим для вульв.
Про виділення
На кожному краю входу до вагіни вульва має залози, які називаються бартоліновими залозами. Вони виділяють рідину під час статевого збудження - можливо, щоб полегшити фрикції під час вагінального проникнення, а можливо, щоб утворився запах, який свідчить про здоров'я й фертильність. Саме це відбувається, коли жіночі геніталії "течуть". Але виявляється, "течуть" тіла і жінок, і чоловіків. Чоловічий гомолог (залози Купера, одразу під простатою) продукує передеякулятивну рідину.
Чому ж ми тоді говоримо, що пеніси "встають", а вульви "течуть", коли з біологічного погляду і в жінок, і в чоловіків "устає", і жінки, й чоловіки "течуть"? Це, знову ж таки, культура. Чоловіча "сила" (ерекція) - необхідна передумова статевого акту, а жіноча "вологість" сприймається як індикатор того, що тіло готове до нього (хоч у шостому розділі ми побачимо, що таке уявлення може бути хибним). Оскільки статевий акт вважається центром сексуального всесвіту, ми метафоризували чоловічу міць і жіночу вологість як обов'язкові показники збудження. Але так само як і наша анатомія, нашу фізіологію створено з тих самих компонентів - змін у кровотоці, продукуванні генітальної секреції тощо, - але організованих по-різному. Ми зосередили увагу на чоловічій силі та жіночій вологості, але трапляється й чоловіча вологість, і жіноча міць.
Вульви також мають залози в усті уретри (отворі, через який ми пісяємо), що називаються залозами Скіна. Це гомолог чоловічої простати. Простата виконує дві функції. Вона розбухає навколо уретри, тож чоловіку складно або він не може випустити сечу, коли він збуджений сексуально. Також вона продукує приблизно половину сім'яної рідини, в якій рухається сперма. Іншими словами, вона забезпечує еякуляцію. У жінок залози Скіна також розбухають навколо уретри, що утруднює сечовипускання, коли ви дуже збуджені. Якщо ви колись намагалися попісяти одразу після оргазму, то безпосередньо з цим стикалися; ви маєте глибоко-глибоко вдихнути й дати вашим геніталіям час розпружитися.
Залози Скіна продукують рідину, яка, імовірно, є джерелом "жіночого еякуляту". Жіночій еякуляції, "сквіртинґу", ми приділимо увагу трохи пізніше, частково тому, що з цього питання проводилися дослідження, частково тому, що це поняття останнім часом з'явилося в порно. У результаті мене про це регулярно запитують. Коли кілька років тому я відвідувала студентський гуртожиток і відповідала на анонімні питання з коробки, одна студентка запитувала: "Як навчитися еякулювати?", а інша: "Як припинити еякулювати?"7
Немає потреби говорити, що культура посилає жінкам суперечливі вимоги щодо їхніх генітальних виділень... чи браку таких. З одного боку, еякуляція розглядається як суто чоловіча риса, а жіночі геніталії, ви ж знаєте, сором'язливі, тож для жінок така активність і такі виділення є неприпустимими. З другого боку, це порівняно рідкісне явище, і постійне прагнення до нового разом із динамікою попиту й пропозиції означає, що ця рідкісна здатність жіночого тіла еякулювати оплачується й потрапляє на екран. Тож якщо жінки звертатимуть увагу на культурні твердження щодо еякуляції, природно, вони почуватимуться спантеличеними.
Біологічне значення цього явища просте. Жіноча еякуляція - це побічний продукт, як чоловічі соски' чи дівоча пліва. Не важить, яке значення надає цьому культура: жінки різні. Я знала одну жінку, яка ніколи у своєму житті не еякулювала, але почала це робити невдовзі після менопаузи, коли в неї з'явився новий партнер. І раптом вона виділяє до чверті чашки рідини з кожним оргазмом. Чи це пов'язано з партнером? Чи з гормональними змінами після менопаузи? Чи ні з тим, ні з іншим? Я не знаю.
Деякі дослідження виявили, що кількість отворів залози Скіна (тобто кількість дірочок у залозі Скіна) визначає, чи відбудеться в людини еякуляція8. Чи підвищує більша кількість отворів імовірність еякуляції? Чи призводить еякуляція до появи більшої кількості отворів? Повторюся, я не знаю.
Але це повертає мене до важливої зауваги про геніталії. Вони мають виділення і аромат. Запах. Багатий земляний букет, запах трави та бурштину з ноткою деревного мускусу. Іноді геніталії пахнуть, іноді вони смердять. Еллен Стоккен Даль і Ніна Брохманн, авторки книги про жіночу сексуальність "The Wonder Down Under", ввели в обіг фразу "дискотечна миша", щоб описати вульву після довгого дня пітніння. Секреція ваших геніталій різна в різних фазах менструального циклу, вона змінюється з віком, зі змінами у вашій дієті: жінки різні.
Якщо ви вважаєте запах чи відчуття генітального змащення не такими уже привабливими й чарівними, це не дивно, зважаючи на те, як ми вчимо людей почуватися стосовно своїх геніталій. Але того, як ви почуваєтеся щодо своїх геніталій та їхньої секреції, можна навчитися. Якщо ви полюбите своє тіло таким, яким воно є, воно подарує вам інтенсивніші задоволення, збудження й бажання, потужніші, кращі оргазми. Більше про це - у п'ятому розділі.
Геніталії інтерсекс
Люди-інтерсекс9, чиї геніталії від народження не є явно чоловічими чи явно жіночими, теж мають такі самі складові; їхні статеві органи являють собою щось середнє між звичними жіночими й чоловічими конфігураціями. Розмір фалоса, розташування отвору сечового каналу чи розрив лабіаскротальної тканини може являти собою будь-який проміжний варіант.
Гомологія довго шукала пояснення, як улаштовані геніталії інтерсекс. Люди, чиї геніталії "десь посередині", зазнали невеликої зміни в надзвичайно складному каскаді біохімічних процесів, задіяних у рості плоду від запліднення яйця до розвитку ембріона й вагітності. Ця маленька зміна виражається у трохи інакших геніталіях приблизно в одного з шістдесяти новонароджених10. З їхніми геніталіями все гаразд, так само як усе гаразд із тими людьми, чиї статеві губи незвично великі чи малі11. Це все ті ж самі частини, просто влаштовані трохи інакше. Наприклад, у чоловіків отвір для сечовипускання може розташовуватися де завгодно на головці пеніса, рідше - на його стовбурі, але це також нормально, доки не ускладнює сечовипускання й не призводить до хронічних інфекцій (а зазвичай не ускладнює й не призводить). Доки геніталії не спричиняють біль, не схильні до інфекцій чи інших хворобливих проявів, вони здорові й не потребують жодного медичного втручання. Ми всі створені з однакових частин, лише по-різному зорганізованих.
Саме тому мені не потрібно бачити ваші геніталії, щоб сказати, що вони нормальні й здорові. Ви всі маєте одні й ті самі складові, просто їх зорганізовано у ваш власний унікальний спосіб.
Як і багато секс-педагогів, серед слайдів своїх анатомічних лекцій я демонструю фотографії різних варіантів вульви.
Де я знаходжу ці фотографії? Звісно, в інтернеті. Єдина проблема - мені складно знайти різноманітні варіанти; переважно мені трапляються зображення вульв молодих, худих, білих та повністю поголених жінок. Мені доводиться дуже ретельно шукати, щоб знайти чудові сексуально-позитивні зображення вульв у віці, вульв кольорових і повних людей, вульв, сконструйованих хірургічним шляхом, чи вульв з волоссям на лобку.
Одного дня я потрапила на тусовку творців коміксів і поговорила про це з Каміллою, що, як і я, схиблена на науці й до того ж працювала колись секс-педагогом у коледжі. На відміну від мене, вона має ступінь із гендерних досліджень і студійного арту, вона афроамериканка, що заробляє на життя створенням ілюстрацій, - усе це давало їй змогу зрозуміти мої невеликі труднощі.
Вона сказала:
- Серйозно, Емілі? І що, ти ґуґлиш "чорна вульва"? На роботі?
Виправдовуючись, я знизала плечима:
- Ковбаса, закони й лекції з сексуальної освіти. Усі воліють не знати, з чого вони складаються.
І Камілла відповіла:
- Дай здогадаюся. Усе, що ти знаходиш, - це порно. Нічого художнього, нейтрального чи боді-позитивного?
- Порно і графічні медичні зображення, - погодилася я. - Я намагалася шукати "феміністичні кольорові вульви", але все, що знайшла, - проєкти вишивки від Pinterest та Etsy.
Тут Камілла зареготала:
- А тепер уяви: ти - молода жінка, що намагається побачити, яка на вигляд нормальна здорова вульва. Якщо ти біла, карти тобі в руки, на Tumblr** їх повно. Але якщо ти чорна, азійка чи латинос, що тоді? Порно чи медичні картинки. Про що це тобі розповість?
Я відповіла:
- Але я ж не можу закликати: "Гей, кольорові жінки, постіть більше зображень ваших вульв у мережі, щоб інші жінки знали, що вони нормальні".
- Ні, але все-таки, - сказала Камілла, - зображення, які ми бачимо чи не бачимо, мають значення. Ти знаєш дівчат Ешера?
- Ні, що ще за дівчата Ешера?
Кінець безкоштовного уривку. Щоби читати далі, придбайте, будь ласка, повну версію книги.
